Фундамент Шведська плита

Альтернативою традиційним фундаментам при зведенні будинку є фундаментна «утеплена шведська плита» (УШП) – надзвичайно універсальне, сучасне та вигідне рішення. Вона добре працює в будь-яких, навіть найнесприятливіших, ґрунтових умовах на ділянці та відповідає високим тепловим вимогам енергоефективності будинків. УШП забезпечує стійку основу та достатню жорсткість усієї монолітної конструкції.

Фундамент Шведська плита застосовується, переважно, у малоповерховому будівництві – приватні будинки, господарські приміщення, невисокі каркасні чи панельні будівлі тощо.

Що означає «Шведська плита»?

Фундаментні плити шведського типу, як випливає з назви, були розроблені у Швеції в 70-х роках. Сьогодні їх використовують не лише у скандинавських країнах, а й у інших регіонах світу зі складними погодними умовами. Причинами зростання інтересу є, перш за все, висока вантажопідйомність цього типу плит. Навантаження розподіляються по всій площі, що протидіє таким проблемам, як усадка будинку, деформація фундаменту, руйнування конструкції будівлі. Тому це рішення рекомендується для об’єктів, побудованих:

• у холодних регіонах із вкрай суворим кліматом;
• у районах, де існує ризик сейсмічних коливань;
• на неоднорідних ґрунтах з поганою несучою здатністю;
• на заболочених територіях;
• у місцях з високим рівнем ґрунтових вод;
• у зонах, де ведуться постійні гірничі роботи.

Фундаменти з плит шведського типу відрізняються дуже ретельно виконаною верхньою поверхнею, яка відразу придатна для використання як підкладка під оздоблювальний шар. Цетакож є безперечним плюсом для людей, які інвестують у будівництво власного будинку, адже економляться кошти на шарах штукатурки.

Технологія укладання шведської плити

Фундамент із теплої шведської плити для можна зробити самостійно, але перед цим фахівці повинні вивчити ґрунт, виконати необхідні розрахунки та скласти проект. Послідовність робіт під час зведення шведської утепленої плити наступна:

1. Земляні роботи на ґрунті

Будівництво фундаменту УШП починають з копання неглибокого котловану. Плита не потребує сильного заглиблення у землю. Для цього знімають верхній родючий шар ґрунту, викопують на проектну глибину яму і потім ретельно його вирівнюють. При визначенні розмірів у плані довжини та ширини ями, враховують розміри фундаменту. Відстані з усіх боків між спорудою та стінками котловану (траншеї) повинні мінімум на 2 метри перевищувати лінійні параметри запланованої «шведської плити». Це необхідно для спуску будівельників у ​​котлован.

2. Гідроізоляція траншеї

На дно котловану укладають суцільний шар геотекстилю (ткане полотно з поліефірних або скляних волокон). На нього засипають подушку з піску та щебню (гравію), а потім покривають шаром гідроізоляційного матеріалу. Краї полотна повинні виходити за загальний периметр, для забезпечення додаткової водонепроникності кінцевих діляноккотловану .

3. Прокладання комунікацій

По периметру траншеї прокладають дренажні перфоровані труби для відведення води. Одночасно з цим здійснюється прокладання та розведення необхідних інженерних комунікацій – водопровідних систем, каналізаційних труб, стояків вентиляції, силових електричних кабелів та ін.

Встановлені труби для води та каналізації заливаються бетоном і їх неможливо буде потім змістити. Тому дуже важливо правильно розташувати всі інженерні комунікаційні системи ще до заливки і зрізати на висоті мінімум 40-50 см, яка перевищуватиме висоту майбутньої Шведської плити, щоб на цих виходах можна було монтувати та подовжувати подальші розведення в будинку.

Електричні кабелі бетонувати не можна. Їх спочатку простягають через металеву трубу (гільзу, короб), яку закладають під фундаментом УШП, а потім дроти виводять до джерела електрики. Це робиться для того, щоб у випадку потреби сам кабель можна було витягти та замінити.

4. Теплоізоляція шведської плити

Шар утеплювача – пінополістирол (пінопласт) підвищеної міцності (товщиною не менше 10 см) – можна укладати прямо на насипану піщано-гравійну подушку. Таким чином плита отримує надійний захист від проникнення холоду, який йде від ґрунту знизу. З боків фундаменту також прокладається шар теплоізоляції з екструдованого пінополістиролу.

5. Опалубка для фундаменту

Стандартна схема збірної конструкції опалубки передбачає використання листових деревних матеріалів (OSB, QSB) чи звичайних дошок з деревини. Вони повинні упиратися у зовнішні стінки теплоізоляційного шару.

6. Армування УШП

Для шведської плити використовуються арматурні стрижні та пластикові хомути, які полегшують монтажні роботи. Виробляють армування фундаменту за допомогою арматури діаметром 10-12 мм. Точність та надійність фіксації вузлів армуючої решітки забезпечує якість усієї конструкції. Відповідно до затвердженої практики проведення робіт, арматуру необхідно з’єднувати точковим зварюванням або спеціальним в’язальним дротом. Іноді застосовують пластикові кріплення (хомути).

7. Монтаж «теплої підлоги»

Шведська технологія зведення фундаменту будинку передбачає можливість встановлення теплої підлоги. Труби нагрівальної системи розміщують між шарами армованого поясу, що забезпечує їхню фіксацію. Деякі фахівці укладають їх на другий шар, використовуючи для кріплення спеціальні пластикові скоби-фіксатори (гарпуни), аналогічні скобам арматури.

8. Заливка конструкції бетоном

Висота бетонного шару визначається виходячи з проекту. У місцях, де зводяться несучі стіни і розташовуються ребра жорсткості, вона може становити 20 см., а на решті фундаменту її можна зменшити до 10 сантиметрів. Це дозволить знизити фінансові витрати та зекономити на придбанні бетонної суміші.

Утеплена шведська плита заливається бетононасосом. Щоб вона вийшла монолітною, бетонні роботи рекомендується проводити за один день. Максимально допустимі перерви у подачі розчину бетону не повинні перевищувати 30 хвилин, щоб він не встиг затвердіти.

При зведенні монолітних конструкцій на будівельному майданчику бетон твердіє в умовах, які залежать від пори року та кліматичних особливостей місцевості. На його міцність значно впливають волого-температурні умови твердіння. Зниження вологості повітря викликає випаровування води з поверхні бетонного виробу, що призводить до появи усадкових тріщин. При зниженні температури в осінньо-весняний період процес набору міцності бетоном загальмовує – внаслідок зменшення хімічної активності води.

Переваги та недоліки фундаменту УШП

Кількість прихильників шведської плити невпинно зростає. Це пояснюється багаточисельними перевагами, які забезпечує така інноваційна фундаментна конструкція.

• Шведську плиту можна встановлювати на будь-яку поверхню ґрунту. Неглибоке залягання плити компенсується щільною піщано-гравійною подушкою, армуванням, застосуванням шару геотекстилю, кільцевою дренажною системою та водонепроникним вимощенням.
• Надійний утеплювач виступає в ролі акумулятора тепла, яке він отримує від труб теплої підлоги, за винятком його природних втрат. Навіть при тривалих перервах у роботі опалювальної системи, в будинку підтримуватиметься достатньо комфортна температура. А при постійному опаленні витрати на електроенергію значно скорочуються.

Однак такий фундамент має й низку недоліків. Проте деякі з них можна вважати швидше за специфічні особливості, з якими приходиться рахуватися, а не записувати їх до мінусів.

• Не можна встановлювати утеплену шведську плиту без ретельної підготовки. Роботи повинні проводитися відповідно до розробленого проекту, де чітко визначено параметри будівлі та всіх інженерних комунікаційних систем. Для цього потрібно залучити висококваліфікованих спеціалістів-проектувальників та професійну бригаду з великим досвідом будівельно-монтажних робіт.
• Фундамент УШП досить низький, тому ця технологія не передбачає цокольного поверху, підвалів або підземного гаражу. Цей нюанс необхідно враховувати заздалегідь.
• Існують обмеження для проектування будинку – максимальна кількість поверхів для шведської плити не повинна бути більше трьох. Для зведення стін зазвичай використовуються легкі матеріали – дерев’яні або газо-силікатні блоки, а також каркасні конструкції. Для випадку зі стінами з цегли чи каменю  – такий фундамент досить слабкий.
• Як вже згадувалося вище, системи комунікації з самого спочатку закладаються у бетонну плиту. А це означає, що надалі для профілактичних робіт або за аварійних ситуацій доступ до них буде ускладнений. Тому ще на етапі монтажу цих систем потрібно все зробити дуже якісно, ​​щоб звести до мінімуму ймовірність подібних ситуацій.
• Використовувати з метою економії коштів такий теплоізоляційний матеріал, як екструдований пінополістирол, є абсолютно неприпустимим. У пінопласті гризуни можуть вільно прогризати дірки, що призведе до послаблення всієї фундаментної УШП, пінопласт боїться сонячних променів. Якісний утеплювач не повинен деформуватися та розкладатися під впливом факторів зовнішнього середовища. Тому рекомендується застосовувати пінополістирол спеціально розроблений для цих конструкцій.

Щодо закидів, що монтаж фундаментної плити спричиняє дуже великі фінансові витрати, то такі аргументи дещо перебільшені. Більше того, всі витрати на її встановлення будуть частково компенсовані за рахунок економії на опаленні приміщення. До того ж, є випадки, пов’язані з геологічними умовами ділянки, коли шведська плита буде єдиним підходящим варіантом фундамента.

Якщо вам потрібна докладна консультація фахівців, щоб визначитись з типом фундаменту, звертайтесь до спеціалістів сервісу “Локальний Ремонт” у вашому місті.