Народні звичаї при будівництві

Згідно зі старим народним прислів’ям: «Кожен чоловік повинен побудувати будинок, посадити дерево і народити сина», заклавши тим самим основи життя. Тому зведення  і облаштування нового будинку в родині було найбільшою подією та великою справою. Процес будівництва хатиі був тісно пов’язаний із народним благочестям, різними звичаями і магічними ритуальними практиками.

Кожна традиційна культура створювала свій набір правил, які б забезпечували щастя, багатство, добробут і плодючість майбутніх домочадців. Більше того, деякі з цих стародавніх звичаїв люди досі дотримуються – з більшою чи меншою вірою у їхню надзвичайну силу.

Вибір будматеріалів для майбутнього будинку

При виборі будівельного матеріалу керувалися звичними поглядами. Найчастіше це була деревина, але вона мала поставлятися з правильних джерел. У жодному разі не бралися дерева:

• вирвані із землі та повалені бурею;
• засохлі, криві або зрощені воєдино.

Також відкидалися стовбури дерев дивної і незвичайної форми – їх вважали місцем проживання демонів і каючихся душ. Не годилися екземпляри деревини з бічними молодими відростками та вражені блискавкою, оскільки вважалися нечистими.

Вибір місця для початку будівництва нового житла

Місце для будинку обиралося не менш ретельно – воно обов’язково мало бути ритуально чистим. Господарі керувалися не тільки практичними міркуваннями, такими як, наприклад, швидкий доступ до води, а й враховували надприродні аспекти. На розташування  дому існувала велика кількість заборон, які допомагали майбутнім мешканцям уникнути багатьох неприємностей чи навіть бід. Будинок ніколи не будувався на місці:

• колишньої пожежі;
• колишніх цвинтарів та поховань;
• де в землю вдарила блискавка;
• де жили погані люди (п’яниці, злодії, вбивці);
• де хтось наклав на себе руки;
• де люди постійно хворіли;
• де у сім’ях часто сварилися;
• на території святих місць, зруйнованих церков;
• на роздоріжжях доріг і на перехрестях.

Натомість із задоволенням вибиралися місця, де гніздилися мурахи, які є символом працьовитості, ощадливості та впорядкованого життя, а також ділянки, де любили зупинятися і відпочивати сільськогосподарські тварини. Якщо люди не були впевнені у своїх знаннях щодо визначення місця для будівництва, вони зверталися за порадою до старожилів чи ворожок.

Для давніх слов’ян будівництво хати було наповнено глибокого сенсу. Наші предки вважали дуже важливим правильно розташувати своє житло щодо полюсів Землі. Селянин ставив хату так, щоб промені сонця, потрапляючи у вікна, давали якнайбільше тепла і світла, а з вікон відкривався широкий вид на навколишню природу. З південної та східної сторони на вікнах будинку могло не бути віконниць. А ось з півночі чи заходу – віконниці, прикрашені вигадливим різьбленням, захищали не тільки від холоду, а й від негараздів.

За стародавніми канонами поріг мав виходити на південний схід. А західна стіна будинку була глуха, без дверей та вікон. За старовинними повір’ями саме західний вітер несе неочікувані зміни в життя людини і здуває нажите. За порадами слов’янських майстрів дитячі та спальні кімнати в будинку краще орієнтувати на схід або південний схід, назустріч сонцю, що сходить. Кухню – на північ чи північний захід. Зручно, якщо з кухонного вікна видно подвір’я, щоб, не відволікаючись від домашніх справ, спостерігати за граючими на дітьми.

Час, коли краще почати будувати новий будинок

Найкраще починати будувати житло в повний місяць, щоб у будинку було все повно, і бажано в середу чи суботу – «дні жіночого роду», присвячені Пресвятій Матінці Богородиці. Невдалими днями тижня для закладання будинку вважалися понеділок, вівторок, четвер. Не заведено було розпочинати будівництво й у святкові дні. Якщо почати будувати хату в дні святих великомучеників, то можуть виникнути різні перешкоди, і він не буде добудований. Намагалися не будувати і у високосний рік.

Прикмети, обряди, повір’я під час будівництва

При закладенні фундаменту було прийнято запрошувати священика, майстрів, які будували будинок, родичів та найближчих сусідів – для освячення, а також трапези, що складається з хліба, солі, випивки (переважно вина). Їжу ставили на стіл, вкритий білою скатертиною. Його встановлювали на те місце, де він мав стояти після завершення будівництва. Так званий фундамент для хати відзначали з музикою, співом та танцями навколо багаття.

Вінцем столярних робіт була установка останньої крокви, яку, за традицією, прибивав господар. Потім у найвищій точці конструкції він вставляв «мітелку» – зелену гілочку, прикрашену різнокольоровими паперовими стрічками. Мітелка означала «Древо Життя», яке, згідно з повір’ями, було посаджене Господом Богом або з’явилося по його милості та благодаті. Така гілочка вважалася символом весни, світла, родючості і гарного врожаю.

За традицією, при будівництві нового будинку в землю закопували особливі обереги:

• ладан – для захисту від демонів та бісів;
• монету – для притягання багатства;
• шматочок вовни, що убереже від холоду;
• хвойні гілки – для захисту від блискавок.

Під дах укладали сушену кропиву, ялинкові шишки або шишки хмелю, щоб залучити до хати удачу.

Дуже важливу роль у будинку відігравав поріг, який визначає межі безпечного простору. За найдавнішими повір’ями пороги мали магічні захисні властивості. Вони захищали від настирливості зовнішнього світу та від зла. Ймовірно, з цієї причини люди, повертаючись додому з подорожей чи поневірянь, благоговійно цілували поріг, осіняючи його хресним знаменням. 

Іноді під пороги закопували голову півня, як реліквію кривавих жертвоприношень, які приносили в минулому домашнім божествам. Над вхідними дверима прибивали підкову (на щастя). На конику даху поміщали старе колесо від воза. Воно мало спонукати лелеку звити гніздо, що символізує добробут і родючість, вити гніздо.

Заселення господарів та святкування новосілля

Перед заселенням, у порожній будинок пускали кішку і чорну курку, щоб вони взяли на себе злі сили та біди. Усі кути мазали медом, щоб забезпечити солодке життя. Їх також обкурювали димом від священних вінків. При переступанні порога проголошувалась хвала Ісусу Христу, а потім вносилися найважливіші для благополуччя дома предмети – святі образи та стіл (символ домашнього сімейного життя). На ньому поміщали хліб і сіль (символи достатку та осілого побуту).

У минулому стіл служив домашнім вівтарем. Він стояв у кутку кімнати, протилежному від входу, у так званому «святому куточку». За столом, оточеним лавками, їли як щоденні, так і церемоніальні страви, такі як вечеря на святвечір (напередодні Різдва), частування на весільному бенкеті та трапеза на поминках. Але під час обрядів стіл за традиціями пересували на середину кімнати. На ньому також подавали їжу і для особливо важливих для родини гостей, яких запрошували до хати та саджали на найпочеснішому місці – у самому кутку.

Важливу роль у кожному будинку грала накрита скатертиною месильниця (миска для приготування хлібного тіста), над якою завжди малювався хресний знак.

Відразу після входу в житло запалювали вогонь у печі, як символ вогнища, і вливали в полум’я кілька крапель спирту, як приношення. Вогнище вважалося священним місцем, яке не можна було оскверняти. Територія навколо печі завжди утримувалася в ідеальному порядку. Щодня її ретельно підмітали, видаляючи весь бруд, щоб за нього не спіткнулися духи-покровителі, що живуть у закутках. Господині за старовинним звичаєм підносили їм частування, яке складалося з хлібних крихт чи коржів, молока та грудочок крупи.

Кожен новий будинок мав освячуватися священиком. Якщо священнослужитель не міг цього зробити, то це робили самі господарі при заселенні до будинку. Старші чи найповажніші із присутніх родичів обмокували кілька колосків соломи у святу воду і окропляли хату з усіх чотирьох сторін. Те саме робилося для дверей та димаря.

Невід’ємним звичаєм, пов’язаним із заселенням до нового будинку, було урочисте гуляння, на якому народ розважався до світанку. Вважалося, що хто рано засне у своєму новітньому домі, той рано розлучиться з життям. Важливим був перший сон на новому місці, який сприймали як пророчий, і докладали зусиль, щоб запам’ятати його.

Деякі ритуали під час будівництва нового будинку все ще використовуються і сьогодні. Одні з них, як правило світські, тоді як другі мають своє коріння в релігії. Багато хто культивує звичай освячувати будівлю, запросивши для цього священика, інші, щоб забезпечити своє щастя, вішають над дверима, при вході до будинку з боку вулиці, підкову (обов’язково ріжками вниз).

Час спливає, змінюються матеріали та технології будівництва. Але, напрацьований поколіннями майстрів досвід – цінний і понині. Якщо ви плануєте спорудження власного житла, – звертайтесь за порадою до спеціалістів сервісу “Локальний Ремонт” у вашому регіоні.